На Дніпропетровщині мирилися через форум-театр

3, 4 та 5 червня жителі Павлограда, Кривого Рогу та Дніпродзержинську на форум-виставі “Життя після” досліджували особливості життя після АТО та ділилися стратегіями вирішення сімейних непорозумінь.

Виставу за мотивами реальних історій зі свого життя створили жителі Дніпра та області на майстерні з “театру пригноблених” в травні 2016 року. Самі творці п'єси, користуючись підтримкою спеціалістів методики з Києва та Дніпропетровська, стали і акторами своєї постановки.

Формат форум-вистави передбачає активну участь глядачів у розвитку сюжету дійства. Після того, як трагічна вистава про героїв нашого часу розіграна, актори грають її ще раз, а глядачі зупиняють дійство, вигукуючи “Стоп!”, після чого заміняють когось з акторів і тестують власні стратегії поведінки для змальованого персонажа.

Деякі глядачі, встаючи на місце головної героїні на сцені і замінюючи актрису, почали серйозно ставитися як до потреб її чоловіка, що дивився футбольний матч у той час, як за вікном розривалися снаряди, так і до потреб доньки головної героїні, яка в свої 17 дуже хотіла поїхати на фронт. Результатом такої стратегії стало зняття напруги в стосунках. Герої знайшли, як їм спокійно співіснувати і надалі.

У Кривому Розі у сценках про непорозуміння в сім'ї важливою стала готовність говорити про почуття. Маючи сміливість говорити про свої почуття та почути, що відчуває її сценічний чоловік, одна з глядачок, замінюючи головну героїню, змогла поліпшити стосунки персонажа з її партнером.

Так само до емоцій апелювала і наймолодша глядачка вистави в Кривому Розі. Одинадцятилітня дівчина замінила одну з актрис і, проявляючи увагу до почуттів своєї сценічної мами, будувала з нею діалог про те, що відчуває сама.

У сценці, що змальовувала упереджене ставлення до героїні-переселенки в новому трудовому колективі — серед вчительок — глядачі підкреслили важливість горизонтального та відкритого управління для створення демократичного настрою в організації. Коли керівниця колективу залишила рішення про прийняття переселенки на роботу на розсуд педагогічної ради колективу, колежанкам було вже не так просто лаяти новеньку, адже просто відмовити їй в місці вони не змогли, а значить, самі вже відчували відповідальність за нову людину в школі.

У Дніпродзержинську аудиторія чесно визнала: упереджене ставлення до переселенців стається в реальних трудових колективах. В таких ситуаціях, на думку аудиторії, важливими є і готовність директора бути відкритим до невдоволення колективу, і горизонтальність та відкритість прийняття рішень, і наявність в “новенької” сил на те, щоб створювати простір для неформальної комунікації на новому місці. “Просто чайку попити разом з цими новими колежанками — ось що треба робити”, - підкреслила одна з глядачок в Дніпродзержинську. Хай там як, для побудови довіри потрібно багато часу, відмітила аудиторія.

Організатори події — київська громадська організація “Театр для діалогу” в співпраці з ГО “Громадська палата України” в Дніпропетровській області.

Тур форум-вистави “Життя після” Дніпропетровською областю вдалося реалізувати в рамках проекту “Театру для діалогу” “Сприяння миру через діалог мовою театру” в рамках діяльності Української ініціативи зі зміцнення громадської довіри (UCBI) фінансується Агенцією США з міжнародного розвитку (USAID).