Наквірити рівність на фестивалі "Арт-Плейбек. Разом"
Різні люди, різні історії — однаковий рівень почуттів. Можливість підтримки, спільної гри не попри, а завдяки відмінностями — простір фестивалю “Арт-Плейбек. Разом” був приймаючим та різноманітним.
Не завжди так буває в житті ЛГБТКІ-людей. Про це і про спробу змінити ситуацію — наша форум-вистава “Наквірити рівність”, яку ми показували на відкритті фестивалю.
Часу на те, щоб спробувати усі ті зміни, яких хочеться, як завжди було недостатньо. Інтервенція, яка все ж таки встиглася: одна з глядачок змінила поведінку сестри в родині з донькою-лесбійкою. Маленькі зміни в “нейтральному” персонажі, який перейшов на бік підтримки та уваги — і ситуація зрушилася з мертвої точки.
Тему роботи з квір-варіаціями життя продовжили на майстерні з театру пригноблених від аргентинсько-німецької джокер_ки Мірелли Галбіатті.
Майстерня планувалася як знайомство з театром пригноблених, як можливість для людей, що працюють з іншими формами соціального театру (переважно з плейбек-театром) побачити, що це за методика, і що вона може дати їхнім звичним театральним формам.
Фінальна постановка в результаті майстерні продовжила тему зіткнення квір як життєвої стратегії з суспільними структурами. Основною стала життєва історія Нін Ходорівсько — джокер_ки постановки, що була представлена “Театром для діалогу” на відкритті.
Полишивши “нейтральну” позицію фасилітатор_ки, Нін ділив_ся вже своєю особистою історією та за підтримки групи і джокер_ки пропрацьовував_ її через театр.
“Я впевнен_а, що творчий та цілісний підхід до складностей, який пропонує такий театр, як робимо ми — дуже дієвий спосіб робити життя і суспільство більш повноцінним, чуттєвим, різноманітним та справедливим”, - підкресли_ла Нін. “Тому, звичайно ж, дуже рад_ий можливості працювати через театр пригноблених зі своєю особистою історією”.
У майстерні взяли участь і інші член_кині “Театру для діалогу”. Наприклад, Оксана Потапова у безпечному просторі осмислювала дискримінацію за ознакою психологічних особливостей, а на показі грала гіперактивну та гіперспортивну бабусю. А Ганна Чорноус взяла на себе роль невтомимої та дуже артистичної перекладачки Міреші.
Фестиваль включення (inclusion) скінчився, різноманітні люди розійшлися по своїх спільнотах... але можливості для зв'язку залишилися. Перші цеглинки шляхів одне до одного закладені. Будемо раді продовженню співтворчості та атмосфери гри з усіма, з ким познайомилися на фестивалі.