Живемо разом. Діалог спільноти навколо проблем внутрішньо переміщених осіб у Києві

Період: квітень-жовтень 2015.

В кінці квітня 2015 року група з 9 учасників (троє чоловіків, шестеро жінок, 7 внутрішньо переміщених осіб зі сходу України і двоє з Криму) приєдналися до майстерні, яку фасилітували двоє джокерів з ГО “Театр для діалогу”. Цілями майстерні було: представити учасникам метод форум-театру; дослідити та підкреслити складнощі та історії, що стосуються життя ВПО, через театральні ігри та вправи; створити сценарій форум-вистави.

Завдяки дослідженню та обговоренню групі вдалося артикулювати та консолідувати основні теми, що відображували колективний досвід переселення.  

Виставу, ескіз якої було створено на майстерні, репетирували протягом травня. Головні висновки та результати процесу створення вистави:

Через театральні ігри, імпровізацію, сценки та творчу інтерпретацію моментів виклику учасники пропрацювали свої емоції, змогли подивитися на свою ситуацію “з відстані”, розвинули критичну позицію щодо неї. Через тиждень репетицій учасники заявили, що вони готові, хочуть вийти на велику сцену та зіграти постановку. Всі учасники також відмічали, що вони почувались більш оптимістично щодо своїх життів, були краще здатні винаходити творчі рішення для щоденних викликів та планувати життя наперед з більшою впевненістю.

Перший показ відбувся 20 травня в місці компактного поселення ВПО в Пущі-Водиці біля Києва. Прем'єра в Києві відбулася 22 травня.

Ось кілька цитат висловлювань глядачів після показів:

“Я отримала психологічне розвантаження. Я зрозуміла, що є багато людей, схожих на мене. Я побачила, що вони вирішують ці проблеми, і якими шляхами вони це роблять”.

“Я ніколи раніше не бачила театру, в якому можна було б замінювати акторів. Але мені сподобалося. Коли замінюєш актора, можеш краще зрозуміти, що відбувається”.

“Потрібно більше таких вистав, щоб ми могли почати будувати діалог в нашому суспільстві”.

 Влітку та восени 2015 року вистава була показана в Одесі, Харкові, Івано-Франківську та Львові. Заключний показ відбувся в Києві в жовтні 2015 року.

На “екваторі” проекту, в липні 2015 року, джокери постановки також провели глибинні інтерв'ю з учасниками про вплив проекту на їхні життя, зміни, які вони помітили в своїх ситуаціяях, та їхнє бажання продовжувати бути частиною театрального проекту. Ключові коментарі учасників включають такі:

“Після майстерні я змогла поговорити з керівником, який запропонував мені роботу взагалі без оплати, та вибороту достойну заробітну платню для себе. Раніше я б не змогла цього зробити”, - Ганна, 24 (Донецьк/Київ).

“Тепер я бачу, що все життя є типу як театр, в тому сенсі, що всі ми граємо деякі ролі, але ми можемо їх також і змінювати. Тепер, коли я в конфлікті, я собі думаю: “Що б я міг по-іншому зробити?” Тоді я уявляю іншу поведінку і змінюю свої дії. І це працює”, - Ділявер, 17 (Сімферополь/Київ).

“У рідному місті я працювала для громадської організації. Коли в місто прийшли сепаратисти, наша організація закрилася, і мені потрібно було виїжджати. Тепер в мене є регулярна робота, але не в громадській сфері. “Театр для діалогу” допоміг мені знайти шлях до волонтерської зайнятості, яка для мене також важлива. Я люблю творчість, і мені подобається робити соціально значущі речі. Все це я знайшла тут”, - Ганна, 28 (Донецьк/Київ).

“Моє життя зараз дуже непередбачуване, і наш театральний проект допомагає мені знайти острівок стабільності. Я знаю, що я завжди можу сюди прийти, і тут я знайду людей, які мене підтримаються, можуть мене вислухати і попіклуватися про мене. Це для мене дуже важливо. Наш показ в Одесі також допоміг мені справді переосмислити мою роль як жінки. Я усвідомила, як багато я можу і як сильно я себе недооцінюю”, - Ольга, 51 (Горлівка/Київ).

 “Я прийшла в проект, тому що я відчула, що через рік апатії прийшов час мені щось змінювати. Я знала, що тут я знайду і виклики, і можливості для росту. І це сталося. Я відчуваю, що цією роботою я роблю щось значуще, а ще я відчуваю, що в результаті цього змінюється моє життя. Я знайшла нову роботу, яка також пов'язана з підтримкою ВПО, я почала знову займатися спортом, і я почуваюсь набагато впевненіше”, - Юлія, 29 (Донецьк/Київ/Запоріжжя).

“Я надзвичайно вражена впливом цього проекту на суспільство. Я бачу відгук публіки, я чую діалоги під час форуму, і я розумію, що нам в Україні потрібно більше такої роботи. Вражає, наскільки відрізняється сприйняття аудиторії в різних містах, і як ти вчишся від глядачів та їхніх втручань. В нашїй організації [“КримСОС”] ми працюємо над інтеграцією ВПО. Так от, я бачу такий театр як один з найбільш ефективних інструментів для соціальної інтеграції та діалогу”, - Світлана, 35 (Торез/Київ).