Форум-театр у Маріуполі - театр, який вчить неегоістичності

28 лютого у Маріуполі пройшов показ форум-вистави “Діди і діти”. Наскрізна проблема вистави — непорозуміння між поколіннями та байдужість людей до чужих проблем. Головний герой — дідусь-пенсіонер Сергій Петрович. В сім'ї його голос нічого не вартий, а тому замість спілкування з близькими людьми він надає перевагу “діалогу” з російськими телеканалами. Втім родині вистачає проблем — 16-річна донька завагітніла і, попри батькову радість, мати наголошує на аборті, бо вона вже розпланувала майбутнє своєї доньки іншим чином.

Вже в першій сценці глядачі почали активно змінювати хід подій. Одна з глядачок замінила телевізійну дикторку на ведучу опозиційного телеканалу “Дождь”. Дідові таке не подобається, він вимикає телевізор і починає цікавитись сімейними проблемами. “Це значно покращує ситуацію, адже тепер дідусь повноцінний учасник дискусії”, - коментують глядачі інтервенцію. “Для мене було дуже важливим висвітлити проблему інформаційних маніпуляцій і я рада, що глядачі її помітили”, - говорить одна з акторок, переселенка з Донецька. Втім найбільш влучною глядачі визнали інтервенцію бабусі, яка поговорила з власною донькою і тим самим її заспокоїла. “Роль бабусі дуже сильна. Її любов може видатись непомітною, але в найгостріших ситуаціях саме вона може допомогти”, - висловлювались глядачі після такої заміни.

В другій сцені головний герой сідає в маршрутку і намагається скористатись пільговим проїздом. “Тут вже троє пільговиків”, - заявляє кондукторка. “Та де там? Тут же суцільна молодь”. Дідусь справді не розуміє, чому він не може проїхати три зупинки. Водій зупиняє маршрутку, пасажири розлючені на Сергія Петровича і врешті-решт його виштовхують з маршрутки.

“Немає такого обмеження на кількість пільговиків, це незаконно”, - говорить Олена, одна з глядачок. “Часто водії зачиняють двері перед носом пенсіонерів, щоб ті не зайшли. Це гидко”, - висловлюється інший глядач. Аудиторія пробувала різні заміни: і водія, і пасажирів, і навіть тато з першої сценки намагався виручити тестя. “Нам треба бути більш чуйними. І читати закони”, - до таких висновків доходять глядачі.

В останній сценці Сергій Петрович ділиться своїми пригодами з ровесницями-сусідками. Вони збираються йти на вибори і словами зачіпають молодого проукраїнського активіста. Той вступає з сусідами в полеміку і стверджує, що молодь теж ходить на вибори і прагне змін. Він просить підтвердження його слів у молодої дівчини Віки, але та заявляє “А сенс іти на вибори? Там за нас вже все вирішили”.

Глядачі стверджують, що основна проблема не в різниці політичних поглядів героїв, а в тому, що вони не чують одне одного і не можуть порозумітися. В одній з інтервенцій активіст прагне створити низову політичну партію, в якій будуть представлені також інтереси пенсіонерів. “Ми-то підтримаємо тебе, але де ж ти був раніше з такими ідеями?” Були також кілька спроб замінити одну з бабусь. Глядачі мали різні погляди щодо успішності тієї чи іншої інтервенції.

Загалом форум тривав близько трьох годин. “Незважаючи на різні інтервенції можна впевнено казати, що силові методи протистояння не працюють”. “Форум-театр вчить бути антиегоїстичним” поділився своїми враженнями Микита, один з учасників семінару та форум-показу з Бердянську.

Вистава була підготовлена в рамках триденного семінару з форум-театру в Маріуполі, що був проведений джокерами Яною Салаховою та Богданом Дєдушкіним 26-28 лютого 2016 року. Учасниками семінару були переселенці та місцеві жителі з Маріуполя, Костянтинівки, Волновахи,Бердянська, Павлограда та інших міст на сході України.

Семінар та показ форум-вистави відбувся  у партнерстві громадської організації «Театр для діалогу» та Конгресу національних громад України в рамках проекту «Примирення в українському суспільстві: від енергії протесту до енергії творення».

Богдан Дєдушкін