Наталія Тітійова про досвід форум-театру

    Яна Салахова і Богдан Дєдушкін два роки тому познайомили мене з «Театром пригноблених». Я була в захваті від методики Театру, і відразу захотілося самій спробувати стати джокеркою. Потім була участь у майстерні з Форум театру в Івано-Франківську в жовтні 2016р., де я познайомилася ще з двома джокерами - Оксаною Потаповою та Нін Ходорівсько, які мене надихнули ще більше. Також дуже імпонувало, що на майстерню можна було приїхати з дитиною й залишити її з нянею на час проведення заходу – велика підтримка і розуміння моїх потреб як мами.

    Пізніше я пробувала декілька разів подаватися на навчання для джокерів,але  мене не відбирали. Шлях до мрії ставав все довшим. Коли я побачила анонс тренінгу для тренерів від Театру для діалогу восени 2018р., навіть не знала, подаватися чи ні, тому що не вірила, що відберуть, але бажання діяти перемогло і – «та-там!» - мене відібрали. І тут почалося саме цікаве – події, які змінили поє життя:  навчання  роботі з театром для адвокації прав жінок та форум театру в Карпатах в листопаді 2018року, знайомство з чудовими і активними жінками зі всієї України, які хочуть змінювати світ, казковий простір Хати Майстерні, відкриття фемінізму для себе, велика порція натхнення і мотивації і вже в грудні – перша самостійна майстерня з новими подругами Світланою Рулою і Сашою Ністрян, учасницями тренінгу для тренерів. Ми  досліджували проблему булінгу з дівчатами із маленького міста Шепетівка і молоддю зі Львова. Було багато вражень, викликів самій собі, несподіванок і випробувань. Тоді я вперше відчула, як це – «кайфувати від процесу».

    А вже 2-4 березня 2019року за підтримки Театру для діалогу разом з Світланою Рулою ми провели майстерню законодавчого театру «Що робить влада для гендерної рівності?» в рамках проекту ООН Жінки «Гендерна рівність в центрі реформ,миру та безпеки». Разом з жінками зі Львова та Львівської області ми шукали відповіді на питання, як проявляється гендерна нерівність на побутовому,соціальному,культурному,системному рівнях,як впливає дискримінація на жінок, як влада відповідає за гендерну політику у Львівському регіоні. Ми апелювали до особистого досвіду учасниць, використовували творчі інструменти.

    Для мене ці три дні були неймовірні за наповненістю, емоціями, відкриттями, досвідом, живими і відвертими історіями, які змушують дивитись на життя жінок і на своє життя зовсім по-іншому, які роблять тебе сильнішою.

    Як це, бути джокеркою? Для мене це бути включеною, відкритою до учасниць і до себе, бути готовою до змін і несподіванок, бути емпатичною до чужих і своїх потреб, бути гнучкою і водночас наполегливою, уважною і спостережливою, вміти вирішувати одночасно багато задач і не випадати з процесу, бути сміливою і натхненною, бути Собою.