Доповідь в рамках фінальної зустрічі по проекту CEDAW в Дії!

20 березня 2019 року відбувся круглий стіл проекту CEDAW в Дії! (Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок), де зустрілися представники громадського сектору й виконавчої влади. Проект «CEDAW в Дії!» започаткував уряд України та офіс UN Women Ukraine за фінансової підтримки Міністерства міжнародних справ Канади 27 березня 2017 року. 5 вересня минулого року був прийнятий Національний план дій щодо CEDAW, який став одним з найважливіших етапів виконання Конвенції.

Ділимося з вами доповіддю Олесі Архіпової (ГО «Театр для діалогу») під час круглого столу, де вона озвучує ключові рекомендації, сформульовані учасницями наших майстерень:

“Нічого для нас без нас” -  основний принцип, з яким ми підходили до роботи з Конвенцією.

Ми працюємо з досвідом індивідуальних історій, знаходимо в них системні проблеми, культурні тиски та аналізуємо множинність дискримінації, щоб адвокатувати зміни.

Інтерсекційність і партисипація - основні наші цінності в роботі, тому почати свій виступ я хочу з історії героїні нашої вистави, яку ми показували на парламентських слуханнях по протидії всім формам дискримінації щодо жінок 10 жовтня 2018 року.

“2014 рік, війна змушує переїхати маму-одиначку з дитиною (дівчинкою з інвалідністю, по факту двома інвалідностями,  хоча згідно закону України, пенсія по інвалідності виплачується одна), переїхати в інше велике місто, бо тільки там є школа для дітей. Жінка змушена знімати коштовну квартиру біля школи дитини в обласному місті та працювати, щоб оплатити квартиру і лікування. Вона має бути з дитиною, бо вона одна відповідає за доньку. Щоб захистити свої права, вона має присвятити цьому певний час, а це значить, що вона має менше працювати, відтак менше заробляти. Жінка наважується все ж таки йти захищати свої права, проте їй нема з ким залишити дитину, поки вона говорить з владою. Коли вона все ж приходить говорити з депутатами, їй кажуть: “ви не є моїм електоратом.” З фрази "нічого про нас без нас" залишається "нічого для нас", бо нас, жінок з множинноми дискримінаціями, немає в зоні прийняття рішень, чи хоча б в озвучуванні потреб".

Для нас Національний план по реалізації конвенції - це не 57 пунктів і 4 відповідальних міністерства, а це перш за все питання, чи життя конкретної жінки стає більш захищеним.

Наша робота з жінками в різних регіонах передбачала кілька завдань:

1) створення простору рефлексії жінок про власний досвід гендерної дискримінації;

2) осмислення проблеми на системному рівні;

3) підвищення обізнаності про конвенцію CEDAW та її основні принципи;

4) використання тексту Конвенції як інструменту адвокації та діалогу з представниками влади щодо захисту своїх прав.

Ми би хотіли озвучити теми, з якими працювали і  деякі з ключових рекомендацій, які сформулювали наші учасниці:

• Репродуктивні права жінок і дівчат: у цій темі для наших учасниць важливо було підкреслити табуювання теми жіночої сексуальності та пов`язаної з цим просвіти щодо сексуального і репродуктивного здоров’я. Наша рекомендація полягає в інтегруванні такого навчання в усі школи та інші освітні заходи. Інша проблема у цій сфері полягає в непрофесійності лікарів-гінекологів, відсутності чутливості до потреб жінок, репродуктивне насильство під час медичних обстежень, пологів; просвіта і освіта для медичного персоналу також була ключовою рекомендацією щодо подолання цієї проблеми; врешті-решт, група виявила, що глибоко вкорінені патріархальні стереотипи та вплив церкви на систему освіти, державну політику та медицину значно обмежуть якість послуг та доступ до інформації усіх причетних. Наші учасниці наголошували на тому, що держава відділена від церкви і не може впливати на політику та освіту настільки, щоби обмежувати права певної групи людей.
• Потреби жінок, що потерпають або пережили насильство. В рамках цієї теми найважливішими рекомендаціями були: необхідність широкого інформування населення, зокрема жінок, про різні види насильства, не лише фізичного, а і економічного, психологічного, сексуального в усіх його проявах. Вміти бачити насильство - це перший крок до здатності себе захистити від нього. Вкрай важливо забезпечити системну роботу щодо подолання цієї проблеми, зокрема через ратифікацію Стамбульської конвенції. І, нарешті, ми говорили про важливість того, щоби у наданні послуг в цій сфері враховувався принцип інтерсекційності - досвід жінок з різними ідентичностями, щоби послуги були чутливими до різних потреб.
• Жінки ВПО як мають свої унікальні потреби, створеними тільки через переселення, так і є жінками з іншими потребами, доступ до реалізації яких є складним сам по собі та ускладнюється множинною дискримінацією. В рамках цієї теми найважливішими рекомендаціями були: надати виборче право та таким чином дати можливість жінкам впливати на рівень прийняття рішень.
• Права ЛБТ жінок в контексті національного плану дій CEDAW. Робота з цією темою виявила тотальну сліпоту національних та місцевих політик до потреб і проблем лесбійок, бісексуальних і трансгендерних жінкок. Вони стикаються із множинною дискримінацією на основі гендеру та сексуальної орієнтації у багатьох сферах - від освіти до медичних послуг,  працевлаштування та загроз безпеці в цілому з боку праворадикальних груп. Нам важливо було підкреслити, що коли ми говоримо про гендер, ми також говоримо і про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність, і це не можна замовчувати. Розвиток обізнаності і чутливості до цих питань з боку представників влади, освітян, усіх надавачів державних послуг є вкрай важливим для подолання повсюдної гомофобії та дискримінації. Ключовим є також залучення ЛБТ жінок до формування політик за принципом «нічого для нас без нас».

В цілому цей принцип, який лежить в основі демократії участі, став ключовим в роботі нашого проекту. Через усі заходи ми намагались розвивати серед жінок відчуття того, що вони можуть і мають впливати на політику, яка стосується їхніх прав, а також очікувати і вимагати від держави якісного надання послуг і недискримінаційного ставлення до себе за будь-якою ознакою. В цьому контексті вкрай важливим для жінок був показ вистави законодавчого театру у Верховній раді в рамках Парламентських слухань про права жінок, які переживають множинні форми дискримінації. Цей досвід підтвердив, що потреба в майданчиках діалогу між політиками на всіх рівнях та жінками є дуже актуальною. За тиждень ми створимо ще один такий майданчик вже в рамках іншої зустрічі, але ініціатива має йти не лише з боку громадськості, а і з боку влади також.

Ми працювали усього три місяці, але встигли досягли дуже багато. За це вдячні ООН-жінки і їхню включеність на рівні партнерства, зокрема Марині Руденко. Але ми би хотіли наголосити, що на цьому не можна зупинятись. Конвенція CEDAW може бути ефективним інструментом забезпечення та адвокації прав жінок, за кількох умов:

- Якщо самі жінки знають про цей документ, його принципи і як він стосується їхнього життя. Просвіта та інформація про це є важливою.

- Якщо держава забезпечує реальне, а не номінальне виконання своїх зобов’язань щодо статей цієї Конвенції. Якщо би всі її пункти реально виконувались та фінансувались, в Україні була би зовсім інша ситуації у сфері прав жінок, ми впевнені! Але, на жаль, часто ці зобов'язання є суто номінальними.

-Якщо продовжується локалізація документу, то  підвищується чутливість у представників влади в регіонах до теми гендеру і недискримінації.  Коли жінки в регіонах беруть національний план як інструмент і йдуть зараз до представників влади, працівники влади і органи, що відповідають за локалізацію самі не є обізнаними в роботі документу, і більше того не завжди мають гендерну чутливість. Відтак рекомендацією є створення громадських рад з цього питання, які би забезпечували саме принцип інтерсекційності та партисипації. А ще навчання представників влади цим двом темам.

- Для забезпечення ефективного виконання важливим є інструмент моніторингу. Конвенція передбачає механізм звітування кожні 4-ри роки, яке має реальний вплив. До цього звітування та моніторингу можуть долучитися громадські організації. Якщо вони знають про цей механізм, мають знання і навички, як ним користуватись і мають доступ до просторів, у яких формуються альтернативні звіти і склади делегацій до комітету CEDAW. Ці процеси мають включати організації з різним бекграундом, які представляють різні потреби жінок, аби моніторинг та рекомендації максимально відображали реальний стан речей.

Ми щиро сподіваємось, що ця робота буде продовжена, і готові до партнерства в ній.

Олеся Архіпова, Оксана Потапова