Методики

Театр пригноблених (ТП) — це театральна методика, яка була створена бразильським режисером та політиком Аугусто Боалем у 1960х роках минулого століття під час диктатури у Бразилії. За допомогою ТП Боаль прагнув створити безпечний простір для участі кожного у творчому процесі та обговорення і вирішення соціально-економічних проблем людей, які страждають від пригноблення та несправедливості.

Методика становить систему вправ, ігор та технік, які працюють з тілом, чуттями та особистим досвідом учасників для створення можливостей для діалогу, критичної рефлексії нашої соціальної реальності та активного пошуку низових рішень соціальних проблем. Як інтерактивна форма театру, заснована на співучасті, вона допомагає людям провести репетицію дій та знайти у безпечному просторі театру різні можливості, які пізніше можуть бути реалізовані в житті.​

Одним із найпопулярніших форматів ТП є форум-театр. Акторами та сценаристами у виставі форум-театру є не професійні актори, а звичайні люди, які перебувають у складних життєвих обставинах. Під час підготовчого семінару група учасників за допомогою ведучого — джокера — через ігри, вправи та сценки аналізує проблеми, які найбільше непокоять учасників, і створює сценарій форум-вистави. Процес роботи над виставою допомагає самим учасниками глибше зрозуміти свою проблему, поділитися своєю історією з іншими людьми та знайти підтримку в групі.

Після цього група показує створену форум-виставу глядачам. У форум-театрі сюжет вистави має певну структуру: головна дійова особа вистави стикається з життєвими складнощами, але їй/йому не вдається успішно вирішити свої проблеми. Вистава висвітлює актуальну соціальну проблему, але не пропонує її вирішення. Після перегляду вистави глядачі обговорюють проблему, яку актори показали на сцені: якими є причини цієї ситуації? Чи можна сказати, що ця проблема є типовою в нашому суспільстві, що з не зіштовхуються багато людей? Які існуючі культурні, законодавчі, соціальні норми створюють або підтримують цю проблему?

Після такого діалогу та аналізу джокер запрошує глядачів запропонувати власні стратегії поведінки того, як у показаних ситуаціях протидіяти системним проблемам. Головна умова форум-театрі полягає в тому, що глядач має не просто пояснити на словах, що можна зробити інакше, а вийти на сцену, замінити одного з акторів та показати свою життєву стратегію для вирішення запропонованої проблеми. Таким чином, глядач (spectator) форум-театру стає глядачем-актором (spect-actor). Після кожного такого втручання глядача- інтервенції - джокер модерує її обговорення. Ще одним важливим принципом форум-театру є переконання, що в діалозі глядачів та акторів не буває помилок чи "хибних" інтервенцій, адже театр - це простір гри та творчості. В цьому театрі можна спробувати будь-яку стратегію, аби отримати досвід дії, проаналізувати власні спроби змінити ситуацію та спільно вирішити, яка поведінка чи стратегія може бути ефективною в реальному житті, а яка - ні. Так у форматі діалогу акторів та глядачів народжується істина. 

Окрім форум-театру до арсеналу методик театру пригноблених (яке зображається у вигляді дерева) входять театр образів, веселка бажань, невидимий театр, театр газет, законодавчий театр та пряма дія.

"Театр для діалогу" у своїй практиці використовує переважно методики театру пригноблених, але ми відкриті до поєднання та використання інших методик інтерактивного театру, партисипативного мистецтва та освіти, якщо вони сприяють досягненню основної мети організації - олюдненню людства.